Термінологічний словник

Культ — шанування, поклоніння.

Релігійний культ — релігійне шанування предметів, реальних чи фантастичних істот; релігійна обрядовість.

Культ фараона — шанування, поклоніння фараону.

Гробниця — одно или несколько помещений, служащих для погребения.

Мумія — збережене бальзамуванням тіло. Мумією називається тіло не тільки людини, але і будь-якої іншої живої істоти, піддане спеціальній хімічній обробці, у результаті якої припиняється чи сповільнюється процес розкладання тканин.

Саркофаг — труна, невелика гробниця. Поширені вже в Давньому Єгипті, античній Греції і Римі, саркофаги часто виготовлялися з цінних матеріалів (дорогих порід дерева або дорогоцінних металів, наприклад, знаменитий золотий саркофаг Тутанхамона) і прикрашалися розписом, скульптурою, написами. Поміщалися в похованнях, храмах. Написи на староєгипетських саркофагах містять ім'я померлого, а також заклинання і молитви звернені до богів і покликаний охороняти і захистити тіло померлого від всякого зла. Староєгипетські саркофаги робили з дерева і покривали мідними позолоченими або золотими листами.

Гіза або Ґіза — місто в Арабській республіці Єгипет, у Верхньому Єгипті, на лівому березі Нілу, станція на залізниці Каїр — Асуан, південно-західне передмістя Каїру. Третє за чисельністю населення місто Єгипту.

Поблизу Гізи в Лівійській пустелі, зберігся величний комплекс пірамід-гробниць фараонів Хеопса (Хуфу), Хефрена (Хафра) та Мікеріна (Менкаура), побудовані в 1-й половині III тис. до н. е. та відноситься до елліністичної літератури до «семи чудес світу». Поряд з ними — Великий Сфінкс.

Міфологія — сукупність міфів, переказів, оповідань, де в наївно персоніфікованій, наочно-образній, несвідомо-художній формі подавалися явища природи й суспільного життя. Міф — це не казка. Найголовніша відмінність міфу від казки полягає у тому, що міф не показує різницю між добром і злом.

Жрецтво — суспільна (станова чи кастова) група людей, що виконували релігійні обряди. Найбільшого розвитку досягло в Єгипті, Індії, Іудеї та ін. Жерці — люди богів були наділені великою владою й могутністю, оскільки тільки вони могли встановлювати зв’язки з потойбічним світом і надавати земному світу стійкість шляхом проведення звичайних та урочистих служб. На відміну від релігій Сходу, в Греції не було ж. в загальноприйнятому розумінні: у полісах кожен громадянин міг приносити жертви, виконувати очищення, узливання та інші священні дії. Жерця, як правило, обирали на рік або на кілька років, часом призначали жеребкуванням.

Храм — архітектурна споруда, призначена для здійснення богослужінь і релігійних обрядів. Значення храмів часто набагато ширше культових функцій, що ними виконуються і релігійних ідей, які він втілює. У символіці архітектури та декоративного оздоблення храмів розкриваються уявлення про Всесвіт, в багатьох епохах.

Обеліск — монументальний гранчастий стовп, який звужується доверху і закінчується на вершині пірамідою. Зазвичай діє як декоративний мотив чи пам'ятник. Його форма походить від давньоєгипетських храмів на честь бога Сонця. Обеліски широко використовувались у європейській архітектурі з Нового часу у якості домінант міського середовища, а також як меморіальні пам'ятки. Звичайно мали чотиригранну форму, нерідко встановлювались на постаментах і п'єдесталах, прикрашались гербами, дошками з присвятними написами.

Єгипетські ієрогліфи — система письма, яка використовувалася в Стародавньому Єгипті для запису текстів релігійного характеру. Ієрогліфічні надписи збереглися у вигляді різьблень на стінах староєгипетських храмів та папірусних текстів.

Папірус — товстий папероподібний матеріал, що виготовлявся в стародавньому Єгипті з стебел рослини циперус папірус родини осокових, яка росла на берегах Нілу. В подальшому використовувалася як основа для письмен. Папірус в перекладі з єгипетської — «дар річки». У Єгипті були бібліотеки, що містили до тридцяти тисяч сувоїв; особливо багата бібліотека була в Олександрії. Папірус настільки був поширений, що єгипетські купці загортали в нього покупцям товар. Найдавнішому свитку папірусу налічувалося понад п'ять з половиною тисяч років.

Сувій — стародавній рукопис на папірусі чи пергаменті, згорнутий у трубку. У Давньому Єгипті сувій як форма книги відомий з IV тисячоліття до н. е[1]. Звідти сувій, за свідченням Геродота, був запозичений греками, які з часом перейшли з папірусу на пергамент. У Давній Греції пергаментні сувої набули поширення з V—IV століття до н. е., у Давньому Римі — з III—II століття до н. е. В античні та пізньоантичні часи сувій був основною формою рукописної книги. Така книга зазвичай складалася з багатьох склеєних між собою аркушів папірусу. Пергаментні аркуші зазвичай зшивалися у сувій. У IV—V столітті сувій поступово був витіснений такою формою книжки, як кодекс, тобто зшиток пергаментних чи папірусних аркушів. Коли в VII столітті Єгипет був завойований арабами, папірус став дедалі рідкіснішим матеріалом для письма. Проте папірусні сувої зустрічаються аж до XI століття.

Астрономія — одна з найдавніших наук, що включає спостереження і пояснення подій, які відбуваються за межами Землі та її атмосфери. Астрономія вивчає походження, розвиток і властивості об'єктів, що спостерігаються на небі та перебувають за межами Землі, а також процеси, пов'язані з ними.

Календар — термін, що може використовуватися, в залежності від контексту, в різних значеннях: система відліку днів і довших відрізків часу, що базується на 2 періодичних астрономічних явищах: циклі зміни пір року, пов'язаних із обертанням Землі навколо Сонця і зміні фаз Місяця; cписок днів усього року з поділом на тижні та місяці й позначенням свят; періодичне довідкове видання з послідовним переліком днів, тижнів, місяців даного року, а також іншими відомостями різного характеру. Слово календар походить від лат. сalendae, цим словом римляни називали перші і останні числа місяця. Відповідно, боргові списки зі строками сплати боргів називались лат. calendarium.

Геометрія — розділ математики, наука про просторові форми, відносини і їхні узагальнення.

Медицина — галузь наукової та практичної діяльності, що вивчає нормальні та патологічні процеси в організмі людини, різноманітні захворювання, патологічні стани, методи їх запобігання та зміцнення здоров'я людини.

Барельєф — скульптурна композиція, виконана на площині і пов'язана з тлом.

Архітектура – це мистецтво будувати і оздоблювати споруди.

Скульптура – це мистецтво виготовляти з природних матеріалів фігури людей та тварин.

Живопис – це зображення, яке виконується фарбами на полотні чи стіні будівлі.

Колона –кругла вертикальна опора в будівлі.

Ієрогліфи- це монументальне письмо, вживане для написів у святинях, гробницях і при всяких урочистих обставинах. Кожний предмет зображували окремим малюнком.

Мистецтво здійснює з допо­могою особливих засобів, властивих даному мистецтву: письменник у своєму романі, в повісті або в оповіданні відтворює життя з допомогою слів, художник-живописець у своїх картинах — з допомогою фарб і ліній, скуль­птор у статуях — з допомогою глини, гіпсу, мармуру тощо, актор — з допомогою свого власного тіла, свого голосу і своїх рухів.

Піктографія — одна з найбільш ранніх форм писемності через зображення предметів, подій тощо спрощеними умовними знаками, схемами, малюнками; у деяких народів збереглася до новітніх часів.